Монографію присвячено надзвичайно актуальній проблемі дослідження екрану як специфічного феномену (пост)сучасної культури, що виконує подвійну функцію: адекватно відображає життя людини і , водночас, формує нові способи людського мислення, зумовлені взаємодією екранного дискурсу та суб'єкта. Показано, що загальний дисплейно-екранний простір сучасності найточніше відображає наявну соціокультурну реальність, в якій нівелюється звична культурологічна диференціація типів культури на "високу" та "масову", а тотальність "буття-з-екраном" унеможливлює гегемонію якоїсть однієї з соціальних чи маргіналізованих груп, бо кожен із сучасних суб'єктів має можливість без обмежень продукувати "екранне знання" та виривати власну суб'єкт (оподіб)ність з простору типових ідентифікаційних взірців та становлення себе як вільної особистості. Для фахівці в галузі культурології, філософії культури, мистецтвознавства, дослідників наукових інституцій та творчих вищих навчальних закладів.