В монографії вперше в українській інтелектуальній думці запропоновано науковий розгляд домашньої ікони як унікального феномену української народної культури, який протягом століть відображав найвищі цінності українського народу, визначав своєрідність звичаєвої практики, закладаючи водночас підвалини для розвитку української етнічної ідентичності. Незважаючи на загальну наукову інтенцію дослідження, все ж воно не обмежено сухістю та суворістю наукового стилю, оскількі містить розлоги фольклорні та обрядові екскурси. Чильна увага у роботі приділяється висвітленю місця та ролі домашньої ікони в обрядовій практиці українців та ролі домашньої ікони в процесі взаємної інтенції професійної та народної культури до діалогу, який, як показала історія, виявився у формуванні українського етнічного простору. Залучення багатогранного етнографічного матеріалу робить її цікавою не тільки для вузькоспеціалізованих фахівців у царині українознавства, філософії, культурології, чи студентів гуманітарних факультетів, а й усіх тих людей, які цікавляться українською традиційною культурою, або ж займаються розвитком та популяризацією різних аспектів української історії.