Роман написано від імені 35-річного київського програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко і болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світлі надмірної (дез) інформації і тотального відчуження він - заручник світових абсурдів - прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. За жанровою стилистикою "Записки українського самашедшего" - насічений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики. Це перший опублікованй прозовий роман видатної української поетеси.